обривати
ОБРИВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ОБІРВА́ТИ, обірву́, обі́рве́ш, док.
1. що. Зривати, виривати що-небудь кругом, звідусіль, одне за одним з чогось.
Вітер .. обривав виноградне листя та гнав його по чорній, каламутній .. річці (М. Коцюбинський);
Молодиця підійшла до зваленої липи, почала було обривати запашний цвіт, та й спинилася (А. Шиян);
// Знімати, зривати плоди.
Ходе [ходить] дівчина в садочку, Терен обриває, Терен рученьки їй коле, Аж кров виступає (Я. Щоголів);
Мотря знов ганяла Лаврінових дітей з свого города [городу] ломакою, доки груші зовсім не обірвали то Мотрині, то Лаврінові діти (І. Нечуй-Левицький);
// Пошкоджувати, обламуючи, розриваючи.
[Сидір Сидорович:] Химко! Піймай собаку та прив'яжи на ланцюг, щоб часом не кинулась на кого та не обірвала якій-небудь панні весільної сукні (І. Нечуй-Левицький).
2. що. Сильно натягуючи, шарпаючи, порушувати цілість чого-небудь; розривати.
Йде до неї Штирова, прогорта основу, пальці щось знаходять там, нитку обривають... (П. Тичина);
– В мене коні через клятих ґедзів упряж обривають (М. Стельмах);
Промчали нестямні коні, обірвавши поводи (О. Довженко);
// Відривати кінці чого-небудь; надривати щось з країв.
Віктор раптом спинивсь, .. зірвав цілу жменю квітів .. На ходу обірвавши корінці, причепурив букет і .. дав своїй дамі (А. Головко).
3. що, перен. Припиняти яку-небудь дію, перебіг, розвиток чого-небудь.
Давид обриває спів і так вітається, наче нічого не трапилось (М. Стельмах);
На півслові обриває Бортняк молитву (В. Бабляк);
Як раптово почав, так несподівано і обірвав свою музику Русак (Ю. Збанацький);
Дозвольте на цьому мої ще не закінчені думки обірвати (О. Довженко).
4. кого і без дод., перен., розм. Різко зупиняти, переривати кого-небудь, змушуючи замовкнути.
Він стілько обривав Параску, і вона кожен раз .. змовчувала (Панас Мирний);
– Годі, Вікторе! Дурниці плетеш. Дурниці! – сердито обриває його Маринка (В. Речмедін);
– Мовчіть! не те! – різко й капризно обірвала вона і нетерпляче змінила кілька раз позу (Леся Українка);
Цю неголосну зухвалу репліку чула лише Валентина і пораділа в душі, що Круглов так обірвав Сотника (М. Руденко).
◇ (1) Обірва́ти життя́ чиє – призвести до смерті, до загибелі; згубити, убити когось.
Фашистська бомба в перший день віроломного нападу гітлерівської Німеччини.. – 22 червня 1941 року – обірвала життя письменника-патріота [С. Тудора] (з наук. літ.);
Невблаганна смерть обірвала життя майстра. Але продовжують жити його твори (з газ.);
Тяжка хвороба обірвала життя людини. І все (із журн.);
(2) Обірва́ти чу́ба (ву́ха, чупри́ну і т. ін.) кому, на кому – покарати кого-небудь за провину, потягнувши за вуха або волосся (уживається перев. як погроза).
Постривай же ти, погана дівчино! Я тобі дома обірву оті патли на голові!.. Щоб твоя нога тут не була! (І. Нечуй-Левицький);
[Кривцова:] А ось як обірву я тобі вуха, зухвале дівчисько! (І. Кочерга);
– От чекайте, скажу я Югині, що ви такий безсовісний. – А що мені Югина? – Коли обірве чуба, будете знати що (М. Стельмах);
(3) Обрива́ти / обірва́ти з пупови́ною що – рішуче, безповоротно відмовлятися від чогось, припиняти щось, поривати з чимось.
Невже він такий боягуз, невже його душа із лопуцька? Ні, сьогодні ж треба обривати все з пуповиною (М. Стельмах);
(4) Обрива́ти / обірва́ти (пообрива́ти) ру́ки:
а) (кому і без дод.) переобтяжувати, дуже стомлювати кого-небудь (про фізичну працю або важку ношу).
За день труд руки обірвав, Не міг здрімнути я до рана (П. Грабовський);
Дівчатка зовсім обірвали їй руки, вона стомилась, її ноги стали важкі (Ю. Збанацький);
б) виконувати важку фізичну роботу, носити важке; дуже стомлюватися від фізичної праці або важкої ноші; надриватися.
Ще нерідко наші жінки обривають руки на важких, нежіночих роботах (з газ.);
– Руки пообриваєш, носячи! Нема того, щоб хурку найняти; як на того коня валять – носи! (Панас Мирний);
(5) Па́тли обірва́ти (обску́бти і т. ін.) кому – бити кого-небудь, смикаючи за волосся.
– Он на тому місці ми з Лукеркою за патли одна одну цупили. Ну й дурні. Я б їй зараз усе пробачила (Григорій Тютюнник);
[Горпина:] Якби моя Оленка так верховодила у хаті, то я б їй патли обскубла (І. Нечуй-Левицький).
ОБРИВА́ТИ², а́ю, а́єш, недок., ОБРИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., що, рідко.
Рити кругом, навколо чого-небудь.
Словник української мови (СУМ-20)