обриватися
ОБРИВА́ТИСЯ¹, а́юся, а́єшся, недок., ОБІРВА́ТИСЯ, обірву́ся, обі́рве́шся, док.
1. Відриваючись, відділяючись від чого-небудь, падати; зриватися.
Сухе листя обривається уже з дерева із легеньким .. хрупотінням і падає долі (Грицько Григоренко);
// Не втримуючись, зриватися з чого-небудь.
Козаки до того оскаженіли в своїй лютості, що й самі почали обриватися з скель услід за німцями (М. Старицький);
Раз до нас на палубу впало, обірвавшися з дерева, мале мавпеня (Ю. Яновський).
2. Втрачати цілість, розділятися на частини від натягання, ривка, перетирання і т. ін.; розриватися, перериватися.
Принцеса в білому убранні сидить і пряде золотий кужіль.., нитка хутко обривається (Леся Українка);
Гудів дріт. І було, що дріт обривався, тихо тоді, тільки ноги в грязюці чвакали (А. Головко);
Коли це раптом обірвався сталевий трос (А. Шиян);
Дві вервечки обірвалось, – Син би міг убиться (П. Воронько);
* Образно. Аж ранком ланцюг спогадів обірвався (Іван Ле).
3. перен. Раптово, несподівано припинятися, перериватися (про перебіг, розвиток певної дії).
Розмова і шепотіння обривається (Леся Українка);
Пісня обірвалася, за стіною стало тихо (Д. Ткач);
// розм. Раптово, несподівано замовкати.
Вона збивалась – то говорила не те, що хотіла, то пропускала таке ж важливе, що неодмінно треба було сказати, то обривалась і довго мовчала (А. Головко).
4. Круто, стрімко спадати.
На гранітну мускулисту кручу, що, обривалася біля самого Бугу, розгонисто вилетів вершник (М. Стельмах);
З пагорба було видко поле, покраяне чагарниками, проваллям, що круто обривалося біля річки (П. Кочура);
Висока гора спускалась покатом і обірвалась над самою Россю високими, рівними, як стіни, кам'яними скелями та проваллям (І. Нечуй-Левицький);
// Раптово, несподівано закінчуватися.
Вони [жайворонки] .. знову сірими грудочками впали на протиснуту, притрушену снігом стежину, що обривалась біля стогу (М. Стельмах);
Наче лезом підтятий, ліс обривається перед світляною смугою Дніпра (І. Волошин).
5. тільки док., розм. Зносити до дрантя свій одяг, взуття і т. ін.; обноситися.
[Кнур:] Не пізнала. Я – твій чоловік, Остап. Бач – обірвався як, обносився (Панас Мирний);
[Катря:] Хлопець обірвався, ходить, як од гіллі одірваний (І. Микитенко).
6. тільки недок. Пас. до обрива́ти¹.
Встановлено, що при сівбі насінням з ділянок гібридизації, де волоті обривалися несвоєчасно.., урожай одержували .. нижчий (з газ.).
◇ [Аж] усере́дині (у гру́дях) [все (щось)] обрива́ється (рідше оберта́ється) / обірва́лося див. весь¹;
Життя́ обрива́ється див. життя́;
Ни́тка увірва́лася (урва́лася, обірва́лася) див. ни́тка;
(1) Ни́точка обірва́лася (д) див. ни́тка;
(2) Обрива́ється / обірва́лося (обі́рве́ться) се́рце у кого, кому – про сильне зворушення, викликане раптовим переляком, несподіваною прикрістю і т. ін.
Видавалося йому, що цілий пароплав і він з ним западається в глибоке море. І серце його обривається і кров стигне (Мирослав Ірчан);
Семен почув, що серце його раптом обірвалось, впало... у грудях щось стиснуло (М. Коцюбинський).
ОБРИВА́ТИСЯ², а́юся, а́єшся, недок., ОБРИ́ТИСЯ, и́юся, и́єшся, док.
1. заст. Оточувати свою садибу і т. ін. ровом; окопуватися.
2. тільки недок. Пас. до обрива́ти².
Словник української мови (СУМ-20)