обриватися

ОБРИВА́ТИСЯ¹, а́юся, а́єшся, недок., ОБІРВА́ТИСЯ, обірву́ся, обі́рве́шся, док.

1. Відриваючись, відділяючись від чого-небудь, падати; зриватися.

Сухе листя обривається уже з дерева із легеньким .. хрупотінням і падає долі (Грицько Григоренко);

// Не втримуючись, зриватися з чого-небудь.

Козаки до того оскаженіли в своїй лютості, що й самі почали обриватися з скель услід за німцями (М. Старицький);

Раз до нас на палубу впало, обірвавшися з дерева, мале мавпеня (Ю. Яновський).

2. Втрачати цілість, розділятися на частини від натягання, ривка, перетирання і т. ін.; розриватися, перериватися.

Принцеса в білому убранні сидить і пряде золотий кужіль.., нитка хутко обривається (Леся Українка);

Гудів дріт. І було, що дріт обривався, тихо тоді, тільки ноги в грязюці чвакали (А. Головко);

Коли це раптом обірвався сталевий трос (А. Шиян);

Дві вервечки обірвалось, – Син би міг убиться (П. Воронько);

* Образно. Аж ранком ланцюг спогадів обірвався (Іван Ле).

3. перен. Раптово, несподівано припинятися, перериватися (про перебіг, розвиток певної дії).

Розмова і шепотіння обривається (Леся Українка);

Пісня обірвалася, за стіною стало тихо (Д. Ткач);

// розм. Раптово, несподівано замовкати.

Вона збивалась – то говорила не те, що хотіла, то пропускала таке ж важливе, що неодмінно треба було сказати, то обривалась і довго мовчала (А. Головко).

4. Круто, стрімко спадати.

На гранітну мускулисту кручу, що, обривалася біля самого Бугу, розгонисто вилетів вершник (М. Стельмах);

З пагорба було видко поле, покраяне чагарниками, проваллям, що круто обривалося біля річки (П. Кочура);

Висока гора спускалась покатом і обірвалась над самою Россю високими, рівними, як стіни, кам'яними скелями та проваллям (І. Нечуй-Левицький);

// Раптово, несподівано закінчуватися.

Вони [жайворонки] .. знову сірими грудочками впали на протиснуту, притрушену снігом стежину, що обривалась біля стогу (М. Стельмах);

Наче лезом підтятий, ліс обривається перед світляною смугою Дніпра (І. Волошин).

5. тільки док., розм. Зносити до дрантя свій одяг, взуття і т. ін.; обноситися.

[Кнур:] Не пізнала. Я – твій чоловік, Остап. Бач – обірвався як, обносився (Панас Мирний);

[Катря:] Хлопець обірвався, ходить, як од гіллі одірваний (І. Микитенко).

6. тільки недок. Пас. до обрива́ти¹.

Встановлено, що при сівбі насінням з ділянок гібридизації, де волоті обривалися несвоєчасно.., урожай одержували .. нижчий (з газ.).

◇ [Аж] усере́дині (у гру́дях) [все (щось)] обрива́ється (рідше оберта́ється) / обірва́лося див. весь¹;

Життя́ обрива́ється див. життя́;

Ни́тка увірва́лася (урва́лася, обірва́лася) див. ни́тка;

(1) Ни́точка обірва́лася (д) див. ни́тка;

(2) Обрива́ється / обірва́лося (обі́рве́ться) се́рце у кого, кому – про сильне зворушення, викликане раптовим переляком, несподіваною прикрістю і т. ін.

Видавалося йому, що цілий пароплав і він з ним западається в глибоке море. І серце його обривається і кров стигне (Мирослав Ірчан);

Семен почув, що серце його раптом обірвалось, впало... у грудях щось стиснуло (М. Коцюбинський).

ОБРИВА́ТИСЯ², а́юся, а́єшся, недок., ОБРИ́ТИСЯ, и́юся, и́єшся, док.

1. заст. Оточувати свою садибу і т. ін. ровом; окопуватися.

2. тільки недок. Пас. до обрива́ти².