оброк
обро́к
-у, ч., іст.
Податок грошима чи натурою, що його стягували поміщики з кріпаків замість панщини; чинш.
Відпускати на оброк кого іст. — дозволяти кріпакам сплачувати гроші або віддавати продукти натурального господарства замість того, щоб відробляти панщину.
Великий тлумачний словник сучасної української мови