оброк
ОБРО́К, у, ч., іст.
Податок грошима чи натурою, який стягували з кріпаків замість панщини; чинш.
Він [селянин] віддавав феодалу зерно, курей, гусей, яйця, рибу, а також усякі домашні вироби, пряжу, полотно. Такі внески називались оброком (з навч. літ.);
Аж ось вийшов рішенець: Несіть панові ралець, Що без чиншу та оброків Ви владали стільки років Тим, що панове було... (І. Манжура);
– А я – як не заплатить оброку вчасно, то штрафую втроє більше (О. Полторацький).
Словник української мови (СУМ-20)