обувати

обува́ти

-аю, -аєш, недок., обути, -ую, -уєш, док., перех., розм., рідко.

Те саме, що взувати.

Значення в інших словниках

1. обувати — обува́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. обувати — Взувати, взути, узувати, узути, повзувати, (див. противн. роззувати)  Словник чужослів Павло Штепа
3. обувати — ОБУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБУ́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, що, розм. Те саме, що взува́ти. Василько промовив: – Я вставати хочу! Галя почала його вдягати, обувати чоботи (Б.  Словник української мови у 20 томах
4. обувати — ОБУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБУ́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., розм., рідко. Те саме, що взува́ти. Василько промовив: — Я вставати хочу! Галя почала його вдягати, обувати чоботи (Гр.  Словник української мови в 11 томах
5. обувати — Обува́ти, -ва́ю, -єш сов. в. обу́ти, -бу́ю, -єш, гл. Надѣвать, надѣть обувь, обувать, обуть. Червоні чоботи обула. Котл. Ен. Він мене обував.  Словник української мови Грінченка