обіч

о́біч

I присл.

1》 Поруч, поряд.

|| На деякій відстані; збоку, осторонь.

|| На деяку відстань: набік, убік.

2》 у знач. прийм., з род. в. Указує на положення одного предмета щодо іншого у знач. біля, поряд, поруч.

II обочі, ж., зах.

Обочина.

Значення в інших словниках

1. обіч — обіч: 1) обокъ, 2) покатость горы [ІФ,1890]  Словник з творів Івана Франка
2. обіч — о́біч 1 прийменник незмінювана словникова одиниця о́біч 2 прислівник незмінювана словникова одиниця діал.  Орфографічний словник української мови
3. обіч — див. близько  Словник синонімів Вусика
4. обіч — О́БІЧ¹. 1. присл. Поруч, поряд. Карпати... Тут у гущині Ген роги оленя рясні, Колись любима панська здобич, з чагарником рясніють обіч (М. Рильський); До самої стежки, що круто спадала до Вужачої, вони йшли обіч (Л.  Словник української мови у 20 томах
5. обіч — ЗБО́КУ (з бокової сторони); О́БІЧ, УЗБІ́Ч рідше, О́БІК розм., СПРИ́БОКА рідко. Збоку, очевидно в просі, обізвалась куріпка (М. Стельмах); Трохи обіч, під вербами біля ясел, коней з десяток — сіно хрумають (А. Головко); Все глибшає і глухне ніч.  Словник синонімів української мови
6. обіч — О́БІЧ¹, присл. Поруч, поряд. Карпати… Тут у гущині Ген роги оленя рясні, Колись любима панська здобич, з чагарником рясніють обіч (Рильський, Сад..  Словник української мови в 11 томах
7. обіч — О́біч нар. 1) Въ сторонѣ. 2) = побіч.  Словник української мови Грінченка