одержимий

одержи́мий

-а, -е.

1》 Який перебуває в полоні якого-небудь почуття, ідеї, пристрасті, настрою і т. ін.

2》 у знач. ім. одержимий, -мого, ч.; одержима, -мої, ж., заст. Причинна, божевільна людина.

3》 у знач. ім. одержимий, -мого, ч.; одержима, -мої, ж. Той, хто до самозабуття чимось захоплений, закоханий у яку-небудь справу.

Значення в інших словниках

1. одержимий — одержи́мий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. одержимий — Пойнятий, понятий, охоплений, захоплений, полум'яний, палкий, розпалений, самовідданий, несамовитий, невгамований, невгнутий, невстримний, невтримний, неприборканий, нескорений, непоборний, непохитний, див. фанатик  Словник чужослів Павло Штепа
3. одержимий — ОДЕРЖИ́МИЙ, а, е. 1. Охоплений яким-небудь почуттям, ідеєю, пристрастю, настроєм і т. ін. Окрім сих людей, одержимих mania grаndіоsа, єсть ще багато людей, що мають, здається, за принцип речення: “Куди кобила, туди й лоша” (Леся Українка)...  Словник української мови у 20 томах
4. одержимий — БОЖЕВІ́ЛЬНИЙ у знач. ім. (психічнохвора людина), БЕЗУ́МНИЙ рідше, ПСИХІЧНОХВО́РИЙ, ДУШЕВНОХВО́РИЙ рідше, НЕНОРМА́ЛЬНИЙ розм., ПРИЧИ́ННИЙ розм., ПСИХІ́ЧНИЙ розм., ПСИХОПА́Т розм., ПСИХ розм., ШИЗОФРЕ́НІК розм., НАВІЖЕ́НИЙ підсил. розм., СКАЖЕ́НИЙ підсил.  Словник синонімів української мови
5. одержимий — ОДЕРЖИ́МИЙ, а, е. 1. Який перебуває в полоні якого-небудь почуття, ідеї, пристрасті, настрою і т. ін. Окрім сих людей, одержимих тапіа grаndіоsа, єсть ще багато людей, що мають, здається, за принцип речення: "Куди кобила, туди й лоша" (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах