одинець

одине́ць

-нця, ч.

1》 Те саме, що одинак 1-3).

2》 мисл. Стара тварина, що веде самотній спосіб життя.

3》 у знач. присл. одинцем. По одному, не гуртом.

|| Самотою, без інших.

Значення в інших словниках

1. одинець — одине́ць іменник чоловічого роду, істота одинак  Орфографічний словник української мови
2. одинець — див. одинак; одинокий  Словник синонімів Вусика
3. одинець — ОДИНЕ́ЦЬ, нця́, ч. 1. Те саме, що одина́к 1–3. [Мирон:] У досконального пана єсть своя дворянська громада, у мужика своя громада, а ми, так звані чиновники, нічого того не маємо, живемо одинцями кожен сам собі, по-своєму!.. (І.  Словник української мови у 20 томах
4. одинець — Дикий кабан  Словник застарілих та маловживаних слів
5. одинець — ОДИНА́К (той, хто не має сім'ї), БЕЗСІМЕ́ЙНИЙ, ОДИНО́КИЙ, САМІ́ТНИЙ (САМО́ТНІЙ) (САМО́ТНИЙ рідше), БУРЛА́КА заст., ОДИНЕ́ЦЬ рідше, БЕЗРІДНИК рідше. Жив Кургуз одинаком. Після наглої доччиної смерті дружина пішла в монастир і скоро померла (П.  Словник синонімів української мови
6. одинець — Одине́ць, -нця́, -нце́ві; -нці́, -нці́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. одинець — ОДИНЕ́ЦЬ, нця́, ч. 1. Те саме, що одина́к 1-3. [Мирон:] У досконального пана єсть своя дворянська громада, у мужика своя громада, а ми, так звані чиновники, нічого того не маємо, живемо одинцями кожен сам собі, по-своєму!.. (К.  Словник української мови в 11 томах
8. одинець — Одинець, -нця м. 1) Единственный сынъ. Грин. II. 306. Оттепер то хоч і вмерти, одинця женивши. Мкр. Н. 2) Одинъ человѣкъ. Г. Барв. 326. Вони хоч проміж себе гуторять, а мені, одинцеві, та й ні сим. Г. Барв. 202. По одинцю. По одиночкѣ, по одному.  Словник української мови Грінченка