одинець

ОДИНА́К (той, хто не має сім'ї), БЕЗСІМЕ́ЙНИЙ, ОДИНО́КИЙ, САМІ́ТНИЙ (САМО́ТНІЙ) (САМО́ТНИЙ рідше), БУРЛА́КА заст., ОДИНЕ́ЦЬ рідше, БЕЗРІДНИК рідше. Жив Кургуз одинаком. Після наглої доччиної смерті дружина пішла в монастир і скоро померла (П. Кочура); Ми приготували йому житло, тимчасове житло — ліжко в гуртожитку, разом з безсімейними (з газети); Зніметься оце чоловік, майне на вільні степи Катеринославські або Херсонські.. Багато тоді накивало п'ятами й одиноких і цілими сім'ями... (Панас Мирний); Потому віддалася (Маланка) за Андрія.., вічного наймита, старого парубка, бурлаку, що не має навіть власної хати (М. Коцюбинський); — Скажу про себе... Одинець... Ну, що з такого мізерного життя? Пустка. Ні ти ні до кого, ні до тебе ніхто (С. Добровольський); — Служив зо мною вкупі наймит ..сирота, безхатник і безрідник (Ганна Барвінок). — Пор. бездо́мник.

ОДИНА́К (хто діє сам, не спирається на допомогу інших), ОДИНЕ́ЦЬ, ОДИНО́ЧКА розм. Час одинаків у науці минув... необхідні спільні зусилля великих наукових колективів (з журналу); (Мирон:) У досконального пана єсть своя дворянська громада, у мужика своя громада, а ми, так звані чиновники, нічого того не маємо, живемо одинцями кожен собі..! (І. Карпенко-Карий); Бій уже закінчено. Іде перестрілка одиночок (О. Довженко).

ОДИНА́К (ЄДИНА́К діал.) (єдиний син), ОДИНЕ́ЦЬ розм. Ріс він (син) у нас одинаком. Тих п'ятеро Бог прибрав, померли ще в малолітстві (Д. Бедзик); Вони втішалися одним живим сином, єдинаком Якимцьом (І. Нечуй-Левицький); Мала мама одинця, Одинця-мазунця (Г. Бойко).

Значення в інших словниках

1. одинець — одине́ць іменник чоловічого роду, істота одинак  Орфографічний словник української мови
2. одинець — див. одинак; одинокий  Словник синонімів Вусика
3. одинець — -нця, ч. 1》 Те саме, що одинак 1-3). 2》 мисл. Стара тварина, що веде самотній спосіб життя. 3》 у знач. присл. одинцем. По одному, не гуртом. || Самотою, без інших.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. одинець — ОДИНЕ́ЦЬ, нця́, ч. 1. Те саме, що одина́к 1–3. [Мирон:] У досконального пана єсть своя дворянська громада, у мужика своя громада, а ми, так звані чиновники, нічого того не маємо, живемо одинцями кожен сам собі, по-своєму!.. (І.  Словник української мови у 20 томах
5. одинець — Дикий кабан  Словник застарілих та маловживаних слів
6. одинець — Одине́ць, -нця́, -нце́ві; -нці́, -нці́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. одинець — ОДИНЕ́ЦЬ, нця́, ч. 1. Те саме, що одина́к 1-3. [Мирон:] У досконального пана єсть своя дворянська громада, у мужика своя громада, а ми, так звані чиновники, нічого того не маємо, живемо одинцями кожен сам собі, по-своєму!.. (К.  Словник української мови в 11 томах
8. одинець — Одинець, -нця м. 1) Единственный сынъ. Грин. II. 306. Оттепер то хоч і вмерти, одинця женивши. Мкр. Н. 2) Одинъ человѣкъ. Г. Барв. 326. Вони хоч проміж себе гуторять, а мені, одинцеві, та й ні сим. Г. Барв. 202. По одинцю. По одиночкѣ, по одному.  Словник української мови Грінченка