1. Словник синонімів української мови

одинець

ОДИНА́К (той, хто не має сім'ї), БЕЗСІМЕ́ЙНИЙ, ОДИНО́КИЙ, САМІ́ТНИЙ (САМО́ТНІЙ) (САМО́ТНИЙ рідше), БУРЛА́КА заст., ОДИНЕ́ЦЬ рідше, БЕЗРІДНИК рідше. Жив Кургуз одинаком. Після наглої доччиної смерті дружина пішла в монастир і скоро померла (П. Кочура); Ми приготували йому житло, тимчасове житло — ліжко в гуртожитку, разом з безсімейними (з газети); Зніметься оце чоловік, майне на вільні степи Катеринославські або Херсонські.. Багато тоді накивало п'ятами й одиноких і цілими сім'ями... (Панас Мирний); Потому віддалася (Маланка) за Андрія.., вічного наймита, старого парубка, бурлаку, що не має навіть власної хати (М. Коцюбинський); — Скажу про себе... Одинець... Ну, що з такого мізерного життя? Пустка. Ні ти ні до кого, ні до тебе ніхто (С. Добровольський); — Служив зо мною вкупі наймит ..сирота, безхатник і безрідник (Ганна Барвінок). — Пор. бездо́мник.

ОДИНА́К (хто діє сам, не спирається на допомогу інших), ОДИНЕ́ЦЬ, ОДИНО́ЧКА розм. Час одинаків у науці минув... необхідні спільні зусилля великих наукових колективів (з журналу); (Мирон:) У досконального пана єсть своя дворянська громада, у мужика своя громада, а ми, так звані чиновники, нічого того не маємо, живемо одинцями кожен собі..! (І. Карпенко-Карий); Бій уже закінчено. Іде перестрілка одиночок (О. Довженко).

ОДИНА́К (ЄДИНА́К діал.) (єдиний син), ОДИНЕ́ЦЬ розм. Ріс він (син) у нас одинаком. Тих п'ятеро Бог прибрав, померли ще в малолітстві (Д. Бедзик); Вони втішалися одним живим сином, єдинаком Якимцьом (І. Нечуй-Левицький); Мала мама одинця, Одинця-мазунця (Г. Бойко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. одинець — одине́ць іменник чоловічого роду, істота одинак Орфографічний словник української мови
  2. одинець — див. одинак; одинокий Словник синонімів Вусика
  3. одинець — -нця, ч. 1》 Те саме, що одинак 1-3). 2》 мисл. Стара тварина, що веде самотній спосіб життя. 3》 у знач. присл. одинцем. По одному, не гуртом. || Самотою, без інших. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. одинець — ОДИНЕ́ЦЬ, нця́, ч. 1. Те саме, що одина́к 1–3. [Мирон:] У досконального пана єсть своя дворянська громада, у мужика своя громада, а ми, так звані чиновники, нічого того не маємо, живемо одинцями кожен сам собі, по-своєму!.. (І. Словник української мови у 20 томах
  5. одинець — Дикий кабан Словник застарілих та маловживаних слів
  6. одинець — Одине́ць, -нця́, -нце́ві; -нці́, -нці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. одинець — ОДИНЕ́ЦЬ, нця́, ч. 1. Те саме, що одина́к 1-3. [Мирон:] У досконального пана єсть своя дворянська громада, у мужика своя громада, а ми, так звані чиновники, нічого того не маємо, живемо одинцями кожен сам собі, по-своєму!.. (К. Словник української мови в 11 томах
  8. одинець — Одинець, -нця м. 1) Единственный сынъ. Грин. II. 306. Оттепер то хоч і вмерти, одинця женивши. Мкр. Н. 2) Одинъ человѣкъ. Г. Барв. 326. Вони хоч проміж себе гуторять, а мені, одинцеві, та й ні сим. Г. Барв. 202. По одинцю. По одиночкѣ, по одному. Словник української мови Грінченка