одинець
ОДИНЕ́ЦЬ, нця́, ч.
1. Те саме, що одина́к 1–3.
[Мирон:] У досконального пана єсть своя дворянська громада, у мужика своя громада, а ми, так звані чиновники, нічого того не маємо, живемо одинцями кожен сам собі, по-своєму!.. (І. Карпенко-Карий);
– Скажу про себе... Одинець... Ну, що з такого мізерного життя? Пустка. Ні ти ні до кого, ні до тебе ніхто (С. Добровольський);
Приходить Остап додому, а батько й мати його питають – бо, сказано, одинець, дитина – то в вічі їй дивляться і зараз вже постережуть усе (Марко Вовчок).
2. Стара тварина, що веде самотній спосіб життя.
А в нас якраз було уряджено облаву у Налібоччині на дикі кабани. Був з паном Рейтаном тут випадок страшний, Що ледве одинець біди йому не скоїв, Та зручним пострілом він звіра заспокоїв (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича).
3. у знач. присл. одинце́м. По одному, не гуртом.
Було порожньо. Гуркотіло десь. Пробігали одинцем люди й кидались у ворота (С. Тудор);
// Самотою, без інших.
Паслася [корова] на пастівнику одинцем на яких п'ятдесят кроків від решти худоби (Л. Мартович);
Це ж добре, що .. всі вони тримаються гуртом, а якби він прийшов одинцем..? (О. Гончар).
◇ (1) Оди́н одинце́м (д) див. оди́н.
Значення в інших словниках
- одинець — одине́ць іменник чоловічого роду, істота одинак Орфографічний словник української мови
- одинець — див. одинак; одинокий Словник синонімів Вусика
- одинець — -нця, ч. 1》 Те саме, що одинак 1-3). 2》 мисл. Стара тварина, що веде самотній спосіб життя. 3》 у знач. присл. одинцем. По одному, не гуртом. || Самотою, без інших. Великий тлумачний словник сучасної мови
- одинець — Дикий кабан Словник застарілих та маловживаних слів
- одинець — ОДИНА́К (той, хто не має сім'ї), БЕЗСІМЕ́ЙНИЙ, ОДИНО́КИЙ, САМІ́ТНИЙ (САМО́ТНІЙ) (САМО́ТНИЙ рідше), БУРЛА́КА заст., ОДИНЕ́ЦЬ рідше, БЕЗРІДНИК рідше. Жив Кургуз одинаком. Після наглої доччиної смерті дружина пішла в монастир і скоро померла (П. Словник синонімів української мови
- одинець — Одине́ць, -нця́, -нце́ві; -нці́, -нці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- одинець — ОДИНЕ́ЦЬ, нця́, ч. 1. Те саме, що одина́к 1-3. [Мирон:] У досконального пана єсть своя дворянська громада, у мужика своя громада, а ми, так звані чиновники, нічого того не маємо, живемо одинцями кожен сам собі, по-своєму!.. (К. Словник української мови в 11 томах
- одинець — Одинець, -нця м. 1) Единственный сынъ. Грин. II. 306. Оттепер то хоч і вмерти, одинця женивши. Мкр. Н. 2) Одинъ человѣкъ. Г. Барв. 326. Вони хоч проміж себе гуторять, а мені, одинцеві, та й ні сим. Г. Барв. 202. По одинцю. По одиночкѣ, по одному. Словник української мови Грінченка