одноплемінник

одноплемі́нник

-а, ч.

Той, хто належить до одного з ким-небудь племені, народу.

Значення в інших словниках

1. одноплемінник — одноплемі́нник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. одноплемінник — див. родич  Словник синонімів Вусика
3. одноплемінник — ОДНОПЛЕМІ́ННИК, а, ч. Той, хто належить до одного з ким-небудь племені, народу. Сам тутешній гуцул, Дідушок, проте, помітно відрізнявся від одноплемінників (В. Гжицький); Усі члени племені кочували разом і вважались родичами: кожний член племені називав свого одноплемінника “братом” (з навч. літ.).  Словник української мови у 20 томах
4. одноплемінник — ОДНОПЛЕМІ́ННИК, а, ч. Той, хто належить до одного з ким-небудь племені, народу. Сам тутешній гуцул, Дідушок, проте, помітно відрізнявся від одноплемінників (Гжицький, Опришки, 1962, 8); Усі члени племені кочували разом і вважались родичами...  Словник української мови в 11 томах