одноплемінник

ОДНОПЛЕМІ́ННИК, а, ч. Той, хто належить до одного з ким-небудь племені, народу.

Сам тутешній гуцул, Дідушок, проте, помітно відрізнявся від одноплемінників (Гжицький, Опришки, 1962, 8);

Усі члени племені кочували разом і вважались родичами: кожний член племені називав свого одноплемінника "братом" (Іст. середніх віків, 1955, 45).

Значення в інших словниках

1. одноплемінник — одноплемі́нник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. одноплемінник — див. родич  Словник синонімів Вусика
3. одноплемінник — -а, ч. Той, хто належить до одного з ким-небудь племені, народу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. одноплемінник — ОДНОПЛЕМІ́ННИК, а, ч. Той, хто належить до одного з ким-небудь племені, народу. Сам тутешній гуцул, Дідушок, проте, помітно відрізнявся від одноплемінників (В. Гжицький); Усі члени племені кочували разом і вважались родичами: кожний член племені називав свого одноплемінника “братом” (з навч. літ.).  Словник української мови у 20 томах