Значення в інших словниках
-
одноплемінник —
одноплемі́нник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
одноплемінник —
-а, ч. Той, хто належить до одного з ким-небудь племені, народу.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
одноплемінник —
ОДНОПЛЕМІ́ННИК, а, ч. Той, хто належить до одного з ким-небудь племені, народу. Сам тутешній гуцул, Дідушок, проте, помітно відрізнявся від одноплемінників (В. Гжицький); Усі члени племені кочували разом і вважались родичами: кожний член племені називав свого одноплемінника “братом” (з навч. літ.).
Словник української мови у 20 томах
-
одноплемінник —
ОДНОПЛЕМІ́ННИК, а, ч. Той, хто належить до одного з ким-небудь племені, народу. Сам тутешній гуцул, Дідушок, проте, помітно відрізнявся від одноплемінників (Гжицький, Опришки, 1962, 8); Усі члени племені кочували разом і вважались родичами...
Словник української мови в 11 томах