однорукий

однору́кий

-а, -е.

Який має одну руку; з однією рукою.

|| у знач. ім. однорукий, -кого, ч.; однорука, -кої, ж.

Однорукий бандит — про гральний автомат, що приводиться в дію ручкою-важелем після опускання монети.

Значення в інших словниках

1. однорукий — однору́кий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. однорукий — ОДНОРУ́КИЙ, а, е. Який має одну руку; з однією рукою. До кузні увійшло ще двоє – худорлявий з жовтим обличчям дідусь і однорукий смерд (А. Хижняк); * Образно. Баштові крани – ці однорукі залізні велетні – подавали бетонні плити кудись під саме небо (М.  Словник української мови у 20 томах
3. однорукий — Однору́кий, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. однорукий — ОДНОРУ́КИЙ, а, е. Який має одну руку; з однією рукою. До кузні увійшло ще двоє — худорлявий з жовтим обличчям дідусь і однорукий смерд (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 13); *Образно.  Словник української мови в 11 томах
5. однорукий — Однорукий, -а, -е Однорукій.  Словник української мови Грінченка