однорукий

ОДНОРУ́КИЙ, а, е.

Який має одну руку; з однією рукою.

До кузні увійшло ще двоє – худорлявий з жовтим обличчям дідусь і однорукий смерд (А. Хижняк);

* Образно. Баштові крани – ці однорукі залізні велетні – подавали бетонні плити кудись під саме небо (М. Руденко);

// розм. Про механізм, пристрій з однією ручкою.

Однорукий кран;

// у знач. ім. однору́кий, кого, ч.; однору́ка, кої, ж. Той (та), у кого немає однієї руки.

Б'є коня однорукий (О. Довженко).

Значення в інших словниках

1. однорукий — однору́кий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. однорукий — -а, -е. Який має одну руку; з однією рукою. || у знач. ім. однорукий, -кого, ч.; однорука, -кої, ж. Однорукий бандит — про гральний автомат, що приводиться в дію ручкою-важелем після опускання монети.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. однорукий — Однору́кий, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. однорукий — ОДНОРУ́КИЙ, а, е. Який має одну руку; з однією рукою. До кузні увійшло ще двоє — худорлявий з жовтим обличчям дідусь і однорукий смерд (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 13); *Образно.  Словник української мови в 11 томах
5. однорукий — Однорукий, -а, -е Однорукій.  Словник української мови Грінченка