однорукий
ОДНОРУ́КИЙ, а, е.
Який має одну руку; з однією рукою.
До кузні увійшло ще двоє – худорлявий з жовтим обличчям дідусь і однорукий смерд (А. Хижняк);
* Образно. Баштові крани – ці однорукі залізні велетні – подавали бетонні плити кудись під саме небо (М. Руденко);
// розм. Про механізм, пристрій з однією ручкою.
Однорукий кран;
// у знач. ім. однору́кий, кого, ч.; однору́ка, кої, ж. Той (та), у кого немає однієї руки.
Б'є коня однорукий (О. Довженко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- однорукий — однору́кий прикметник Орфографічний словник української мови
- однорукий — -а, -е. Який має одну руку; з однією рукою. || у знач. ім. однорукий, -кого, ч.; однорука, -кої, ж. Однорукий бандит — про гральний автомат, що приводиться в дію ручкою-важелем після опускання монети. Великий тлумачний словник сучасної мови
- однорукий — Однору́кий, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- однорукий — ОДНОРУ́КИЙ, а, е. Який має одну руку; з однією рукою. До кузні увійшло ще двоє — худорлявий з жовтим обличчям дідусь і однорукий смерд (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 13); *Образно. Словник української мови в 11 томах
- однорукий — Однорукий, -а, -е Однорукій. Словник української мови Грінченка