1. Словник української мови в 11 томах

однорукий

ОДНОРУ́КИЙ, а, е. Який має одну руку; з однією рукою.

До кузні увійшло ще двоє — худорлявий з жовтим обличчям дідусь і однорукий смерд (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 13);

*Образно. Баштові крани — ці однорукі залізні велетні — подавали бетонні плити кудись під саме небо (Руд., Остання шабля, 1959, 22);

// у знач. ім. однору́кий, кого, ч.; однору́ка, кої, ж. Той (та), у кого немає однієї руки.

Б’є коня однорукий (Довж., І, 1958, 35).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. однорукий — однору́кий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. однорукий — -а, -е. Який має одну руку; з однією рукою. || у знач. ім. однорукий, -кого, ч.; однорука, -кої, ж. Однорукий бандит — про гральний автомат, що приводиться в дію ручкою-важелем після опускання монети. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. однорукий — ОДНОРУ́КИЙ, а, е. Який має одну руку; з однією рукою. До кузні увійшло ще двоє – худорлявий з жовтим обличчям дідусь і однорукий смерд (А. Хижняк); * Образно. Баштові крани – ці однорукі залізні велетні – подавали бетонні плити кудись під саме небо (М. Словник української мови у 20 томах
  4. однорукий — Однору́кий, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. однорукий — Однорукий, -а, -е Однорукій. Словник української мови Грінченка