ожеледиця

ожеле́диця

-і, ж.

Шар льоду на земній поверхні, що утворюється після дощу або відлиги при зниженні температури.

Значення в інших словниках

1. ожеледиця — ожеле́диця іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. ожеледиця — Голомоззя, голомороззя, голоморозиця, голоморозь, ковзелиця, ковзениця, ледиця, ледівка, лептавиця, льодовиця, налеп, обливень, ожеледа, оледиця, позлитка, поледиця, поледівка, поледовиця, полій, слизота, слизотнява, сніголом, совзениця...  Словник синонімів Вусика
3. ожеледиця — [ожеиледиец'а] -ц'і, ор. -цеийу  Орфоепічний словник української мови
4. ожеледиця — ОЖЕЛЕ́ДИЦЯ, і, ж. 1. Тонкий шар криги на дорогах, деревах тощо, який утворюється після відлиги або дощу. Вона розіп'яла черкесовий платок, розстебнула комір у ватянці і, прямуючи до волості, немов і не помічала ні вітру, ні снігу...  Словник української мови у 20 томах
5. ожеледиця — О́ЖЕЛЕДЬ (тонкий шар льоду на поверхні землі, деревах і т. ін.), ОЖЕЛЕ́ДИЦЯ, ОЖЕЛЕ́ДА діал., ГОЛОЩІ́К (ГОЛОЩО́К) діал. Морози скували землю, стояла ожеледь (П. Панч); Надворі ожеледиця і вітер злий (В.  Словник синонімів української мови
6. ожеледиця — Ожеле́диця, -ці, -цею; -диці, -диць  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. ожеледиця — ОЖЕЛЕ́ДИЦЯ, і, ж. Те саме, що о́желедь. Вона розіп’яла черкесовий платок, розстебнула комір у ватянці і, прямуючи до волості, немов і не помічала ні вітру, ні снігу, ні слизької ожеледиці (Л. Янов.  Словник української мови в 11 томах
8. ожеледиця — Ожеле́диця, -ці, о́желедь, -ді ж. Гололедица. Упала ожеледиця. Мнж. 173. Вночі і ожеледь і мряка, і сніг, і холод. Шевч. Було то в-осени вже пізно; великий холод був, вітри шуміли різно і била ожеледь, і сніг ішов либонь. Греб. 385.  Словник української мови Грінченка