ожеледиця
ОЖЕЛЕ́ДИЦЯ, і, ж.
1. Тонкий шар криги на дорогах, деревах тощо, який утворюється після відлиги або дощу.
Вона розіп'яла черкесовий платок, розстебнула комір у ватянці і, прямуючи до волості, немов і не помічала ні вітру, ні снігу, ні слизької ожеледиці (Л. Яновська);
Ранок був сірий, похмурий .. Земля бралася ожеледицею (О. Гончар);
Посковзується на легкій ожеледиці, що блищить на брукові, конячина (М. Олійник);
* Образно. – Вже й рожеві твої уста вкрилися ожеледицею (І. Нечуй-Левицький).
2. Те саме, що о́желедь.
Зранку сіялася дрібненька мжичка, але згодом випогодилося і почалася ожеледиця (А. Хижняк);
Надворі ожеледиця і вітер злий (В. Сосюра).
Словник української мови (СУМ-20)