Великий тлумачний словник сучасної мови

озерце

озе́рце́

озерця, с.

1》 Зменш. до озеро.

2》 чого, перен. Скупчення чого-небудь, що вирізняється на іншому тлі.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. озерце — озе́рце́ іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
  2. озерце — [озерцеи] -рц'а, ор. -рцеим, м. (на) -рц'у, мн. -рц'а, ор. -реиц' і [озеирце] -рц'а, ор. -рцем, м. (на) -рц'у, мн. -рц'а, ор. -рец' два озерц'а  Орфоепічний словник української мови
  3. озерце — ОЗЕ́РЦЕ́, озе́рця́, с. 1. Зменш. до о́зеро. Сонце ховалось за межигірський бір, .. а далекі озерця на оболоні під тим бором і річка Почайна горіли, наче розтоплене золото (І. Нечуй-Левицький); Там і тут вилискували проти сонця невеличкі штучні озерця (Ю.  Словник української мови у 20 томах
  4. озерце — Озе́рце́, -ця, -цю; озе́рця, озе́рець  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. озерце — ОЗЕ́РЦЕ́, озе́рця́, с. 1. Зменш. до о́зеро. Сонце ховалось за межигірський бір,.. а далекі озерця на оболоні під тим бором і річка Почайна горіли, наче розтоплене золото (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
  6. озерце — Озеро, -ра с. Озеро. Хай тобі риба й озеро. Ном. стр. 99. ум. озерце, озеречко.  Словник української мови Грінченка