озерце

ОЗЕ́РЦЕ́, озе́рця́, с.

1. Зменш. до о́зеро.

Сонце ховалось за межигірський бір, .. а далекі озерця на оболоні під тим бором і річка Почайна горіли, наче розтоплене золото (І. Нечуй-Левицький);

Там і тут вилискували проти сонця невеличкі штучні озерця (Ю. Смолич);

* У порівн. Нарешті їхні очі зустрілись. У старого вони давно вже вицвіли і схожі були на курячу плівку, а в молодого – блищали, як степові озерця (П. Панч).

2. чого, перен. Скупчення чого-небудь, що виділяється на іншому фоні.

Пан Субота з жінкою сидить на ґанку та любується цілим озерцем астрів [айстр] та мальв (І. Франко);

Завернувши коня од перестояного озерця пізнього проса, підійшов [Тимофій] до кручі, поглянув у далечінь (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. озерце — озе́рце́ іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. озерце — [озерцеи] -рц'а, ор. -рцеим, м. (на) -рц'у, мн. -рц'а, ор. -реиц' і [озеирце] -рц'а, ор. -рцем, м. (на) -рц'у, мн. -рц'а, ор. -рец' два озерц'а  Орфоепічний словник української мови
3. озерце — озерця, с. 1》 Зменш. до озеро. 2》 чого, перен. Скупчення чого-небудь, що вирізняється на іншому тлі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. озерце — Озе́рце́, -ця, -цю; озе́рця, озе́рець  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. озерце — ОЗЕ́РЦЕ́, озе́рця́, с. 1. Зменш. до о́зеро. Сонце ховалось за межигірський бір,.. а далекі озерця на оболоні під тим бором і річка Почайна горіли, наче розтоплене золото (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
6. озерце — Озеро, -ра с. Озеро. Хай тобі риба й озеро. Ном. стр. 99. ум. озерце, озеречко.  Словник української мови Грінченка