окопчик

око́пчик

окіпчик, -а, ч., військ.

Зменш. до окоп 2).

Значення в інших словниках

1. окопчик — око́пчик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. окопчик — ОКО́ПЧИК, ОКІ́ПЧИК, а, ч., військ. Зменш. до око́п 2. І скрізь – купи наритої землі. Вирви од бомб, окіпчики, позиції мінометної батареї (Ю. Яновський); Він, молодий лікар санбату, пам'ятає себе в невеличкому окопчику, який вигріб перед фронтом ворога (Д.  Словник української мови у 20 томах
3. окопчик — ОКО́ПЧИК, ОКІ́ПЧИК, а, ч., військ. Зменш. до око́п 2. І скрізь — купи наритої землі. Вирви од бомб, окіпчики, позиції мінометної батареї (Ю. Янов.  Словник української мови в 11 томах