окопчик

ОКО́ПЧИК, ОКІ́ПЧИК, а, ч., військ.

Зменш. до око́п 2.

І скрізь – купи наритої землі. Вирви од бомб, окіпчики, позиції мінометної батареї (Ю. Яновський);

Він, молодий лікар санбату, пам'ятає себе в невеличкому окопчику, який вигріб перед фронтом ворога (Д. Бедзик);

Коли до партизанського окопчика залишилось сто метрів, він зупинився (Григорій Тютюнник).

Значення в інших словниках

1. окопчик — око́пчик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. окопчик — окіпчик, -а, ч., військ. Зменш. до окоп 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. окопчик — ОКО́ПЧИК, ОКІ́ПЧИК, а, ч., військ. Зменш. до око́п 2. І скрізь — купи наритої землі. Вирви од бомб, окіпчики, позиції мінометної батареї (Ю. Янов.  Словник української мови в 11 томах