окурювання

оку́рювання

-я, с.

Дія за знач. окурювати.

|| Введення отрут у повітряне середовище місць проживання членистоногих або гризунів.

Значення в інших словниках

1. окурювання — оку́рювання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. окурювання — ОКУ́РЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. оку́рювати. Масовим і порівняно дешевим є метод захисту [від заморозків] окурюванням з димових куп (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. окурювання — ОКУ́РЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. оку́рювати. Масовим і порівняно дешевим є метод захисту [від заморозків] окурюванням з димових куп (Хлібороб Укр., 9, 1968, 41).  Словник української мови в 11 томах