онемощілий —
ОНЕМОЩІ́ЛИЙ, а, е, діал. Дієпр. акт. до онемощі́ти; // у знач. прикм. На пагорбах, наче врізані в небо, стояли в дрімотному чеканні вітряки, здавалося, вони от-от мали когось зустріти і пригорнути своїми онемощілими руками (М. Стельмах).
Словник української мови у 20 томах
онемощілий —
ОНЕМОЩІ́ЛИЙ, а, е, діал. Дієпр. акт. мин. ч. до онемощі́ти. На пагорбах, наче врізані в небо, стояли в дрімотному чеканні вітряки, здавалося, вони от-от мали когось зустріти і пригорнути своїми онемощілими руками (Стельмах, Правда.., 1961, 292).
Словник української мови в 11 томах