оніміти

онімі́ти

-ію, -ієш, док.

1》 Стати німим, втратити здатність говорити.

|| Втратити на якусь мить здатність говорити й вільно рухатися під впливом якого-небудь сильного почуття, переживання.

2》 Перестати говорити, замовкнути.

|| Перестати звучати, заглухнути (про звуки взагалі).

3》 Стати цілком нерухомим; завмерти, заціпеніти.

4》 Втратити на деякий час чутливість, гнучкість, здатність рухатися (про частини тіла); затерпнути.

Значення в інших словниках

1. оніміти — онімі́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. оніміти — док., заніміти, (з дива) ОТЕТЕРІТИ; (- мовця) замовкнути, заціпити <�уста> кому <н. їй заціпило>; (- звук) заглухнути; (знерухоміти) завмерти, заціпеніти; (- язик) затерпнути; недок. НІМІТИ.  Словник синонімів Караванського
3. оніміти — див. боятися; мовчати  Словник синонімів Вусика
4. оніміти — [он'ім’ітие] -м'ійу, -м'ійеиш  Орфоепічний словник української мови
5. оніміти — ОНІМІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. 1. Стати німим, втратити здатність говорити. – Ще й онімію отут в цвинтарі в самотині, забудусь і говорити по-людській [по-людськи], – обізвалась Майбородиха (І.  Словник української мови у 20 томах
6. оніміти — ЗАВМЕ́РТИ (втратити на якийсь час здатність рухатися від сильного душевного потрясіння), ЗАМЕ́РТИ, ОБМЕ́РТИ, ОБМЕРТВІ́ТИ, ПОМЕРТВІ́ТИ, ЗАКЛЯ́КНУТИ, ЗАКЛЯ́КТИ, ЗАХОЛО́НУТИ, ЗАХОЛО́ТИ, ОХОЛО́НУТИ, ОХОЛО́ТИ, ПОХОЛОДІ́ТИ, ПОХОЛО́НУТИ, ПОХОЛО́ТИ...  Словник синонімів української мови
7. оніміти — ОНІМІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. 1. Стати німим, втратити здатність говорити. — Ще й онімію отут в цвинтарі в самотині, забудусь і говорити по-людській [по-людськи], — обізвалась Майбородиха (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
8. оніміти — Онімі́ти, -мі́ю, -єш гл. 1) Онѣмѣть. І язик мій оніміє. Шевч. 2) Умолкнуть. Замовкли гармати, оніміли дзвони. Шевч. 234.  Словник української мови Грінченка