опостін

опості́н

опостінь, присл., рідко.

1》 Стіна в стіну, по другий бік стіни; поруч.

2》 Біля стіни, під стіною.

|| у знач. прийм., з род. в. Біля, коло.

Значення в інших словниках

1. опостін — опості́н 1 прислівник поруч незмінювана словникова одиниця рідко опості́н 2 прийменник біля, коло незмінювана словникова одиниця рідко  Орфографічний словник української мови
2. опостін — ОПОСТІ́Н див. опості́нь.  Словник української мови у 20 томах
3. опостін — ОПОСТІ́Н див. опості́нь.  Словник української мови в 11 томах