1. Великий тлумачний словник сучасної мови

опостін

опості́н

опостінь, присл., рідко.

1》 Стіна в стіну, по другий бік стіни; поруч.

2》 Біля стіни, під стіною.

|| у знач. прийм., з род. в. Біля, коло.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. опостін — опості́н 1 прислівник поруч незмінювана словникова одиниця рідко опості́н 2 прийменник біля, коло незмінювана словникова одиниця рідко Орфографічний словник української мови
  2. опостін — ОПОСТІ́Н див. опості́нь. Словник української мови у 20 томах
  3. опостін — ОПОСТІ́Н див. опості́нь. Словник української мови в 11 томах