оправляти

оправля́ти

-яю, -яєш, недок., оправити, -влю, -виш; мн. оправлять; док., перех.

1》 Робити оправу (для книжки, зошита і т. ін.).

|| Вставляти в оправу що-небудь; робити оправу з чогось.

2》 Те саме, що поправляти 2).

|| Розправляти що-небудь (одяг, зачіску і т. ін.); чепурити.

|| Розправляючи, поправляючи що-небудь зокола, надавати йому впорядкованого вигляду.

3》 рідко. Лагодячи що-небудь, робити придатним для використання.

4》 заст., рідко. Виправдовувати (у 1 знач.).

Значення в інших словниках

1. оправляти — оправля́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. оправляти — (книжку) робити оправу, (зачіску) поправляти, опоряджати, чепурити, (в раму) обрамовувати.  Словник синонімів Караванського
3. оправляти — ОПРАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОПРА́ВИТИ, влю, виш; мн. опра́влять; док. 1. що. Робити оправу (для книжки, зошита і т. ін.). Книжки свої, які для мене підписує, каже в червоні обгортки оправляти...  Словник української мови у 20 томах
4. оправляти — ВИПРАВДО́ВУВАТИ (визнаючи кого-небудь невинним, правим, доводити це), ВИПРА́ВДУВАТИ, ОПРА́ВДУВАТИ, ОПРАВДО́ВУВАТИ, ВИБАЧА́ТИ рідше, ВИПРАВЛЯ́ТИ рідше, УСПРАВЕДЛИ́ВЛЮВАТИ рідше, ОПРАВЛЯ́ТИ заст., ПРАВДИ́ТИ діал.  Словник синонімів української мови
5. оправляти — ОПРАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОПРА́ВИТИ, влю, виш; мн. опра́влять; док., перех. 1. Робити оправу (для книжки, зошита і т. ін.). Книжки свої, які для мене підписує, каже в червоні обгортки оправляти… (У. Кравч., Вибр.  Словник української мови в 11 томах
6. оправляти — Оправля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. оправити, -влю, -виш, гл. 1) Оправлять, оправить, обдѣлывать, обдѣлать. Канев. у. Я її оправив під скло... і висить у мене в світлиці. Г. Барв. 9. 2) Приводить, привести въ порядокъ, починять, починить. Збери всі човни, що остались, і гарно зараз їх оправ. Котл.  Словник української мови Грінченка