орден

о́рден

I -а, ч.

Почесна відзнака, нагорода за військові, трудові або інші заслуги. Орден Вітчизняної війни. Орден Ярослава Мудрого.

II -у, ч.

1》 Чернеча або лицарсько-чернеча католицька громада з певним статутом. Лівонський орден.

2》 заст. Назва деяких таємних товариств, об'єднань. Масонський орден.

III -а, ч., арх., рідко.

Те саме, що ордер II.

Значення в інших словниках

1. орден — орден – медаль Орден – 1. Відзнака (закінчення в род. відм. -а). Удостоєний ордена. 2. Об’єднання (закінчення -у). Члени католицького ордену.  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
2. орден — о́рден 1 іменник чоловічого роду відзнака о́рден 2 іменник чоловічого роду організація о́рден 3 іменник чоловічого роду ордер — в архітектурі  Орфографічний словник української мови
3. орден — I -а. Почесна відзнака, нагорода: бойовий орден, орден Ярослава Мудрого. II -у. 1. Чернеча або лицарсько-чернеча католицька громада з певним статутом: єзуїтський орден. 2. Таємне товариство, об’єднання: масонський орден.  Літературне слововживання
4. орден — (бойовий) відзнака, зн. бляха; (ченців) товариство, громада; орденок.  Словник синонімів Караванського
5. орден — I [ордеин] -на, м. (на) -н'і, мн. ордеини, ордеин'іў два ордеиние (відзнака) II [ордеин] -ну, м. (в) -н'і, мн. -ние, -н'іў (організація)  Орфоепічний словник української мови
6. орден — 1. відзнака, див. медаля 2. це див. організація  Словник чужослів Павло Штепа
7. орден — О́РДЕН¹, а, ч. Почесна відзнака, нагорода за військові, трудові або інші заслуги. Світлиця Олесина наче засяла од синіх з сріблом мундирів, од еполетів.., аксельбантів та орденів (І.  Словник української мови у 20 томах
8. орден — о́рден [від лат. ordo (ordinis) – ряд, порядок] 1. Відзнака, почесна нагорода. 2. Чернеча або лицарсько-чернеча католицька громада з певним статутом (напр., Тевтонський О.). 3. Назва деяких таємних товариств (напр., масонський О.). 4. архіт. Те саме, що й ордер (4).  Словник іншомовних слів Мельничука
9. орден — ОРГАНІЗА́ЦІЯ (сукупність людей, держав і т. ін., організована на основі спільності інтересів, мети, програми дій, статуту й т. ін.); ТОВАРИ́СТВО, ГРОМА́ДА, БРА́ТСТВО (організаційно менш зв'язана); СПІ́ЛКА (перев.  Словник синонімів української мови
10. орден — О́рден, -на (відзнаки) і -ну (братства, стилю); -дени́, -ні́в і -дени́, -ні́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. орден — О́РДЕН¹, а, ч. Почесна відзнака, нагорода за військові, трудові або інші заслуги. Світлиця Олесина наче засяла од синіх з сріблом мундирів, од еполетів.., аксельбантів та орденів (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
12. орден — рос. орден 1. Почесна відзнака, нагорода за особливі дії, заслуги, досягнення. 2. Назва деяких таємних товариств, організацій (напр., масонський О.)  Eкономічна енциклопедія