орест

оре́ст

-а, ч.

У грецькій міфології – син Агамемнона та Клітемнестри, який вбив матір та її коханця Егісфа за те, що вони вбили його батька.

Значення в інших словниках

1. Орест — Оре́ст іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. Орест — (Зеров) Михайло, 1890-1941, укр. поет і літературознавець; належав до літературної групи неокласиків; збірки поезій (Камена), літературно-критичні праці (Нове укр. письменство, Леся Українка, До джерел); переклади лат. і франц. поезії; редактор низки видань класичної літератури.  Універсальний словник-енциклопедія