ортит

орти́т

-у, ч.

Мінерал класу силікатів.

Значення в інших словниках

1. ортит — ОРТИ́Т, у, ч. Мінерал класу силікатів, бурого або чорного кольору із скляним блиском, радіоактивний; сировина для вилучення рідкісноземельних елементів та торію.  Словник української мови у 20 томах
2. ортит — орти́т (від грец. όρθός – прямий, правильний) мінерал класу силікатів, бурого, смоляно-чорного кольору; радіоактивний. Сировина для одержання рідкісноземельних елементів, торію.  Словник іншомовних слів Мельничука