ортикон

ортико́н

-а, ч.

Передавальна телевізійна трубка з нагромадженням електричних зарядів, у якій телевізійна розгортка зумовлюється діянням пучка сповільнених електронів.

Значення в інших словниках

1. ортикон — ортико́н (від грец. ορθός – прямий, дійсний і εϊκών – зображення) передавальна телевізійна трубка для перетворення світлового зображення на електричні імпульси. Застосовують у телебаченні.  Словник іншомовних слів Мельничука