ортикон
ортико́н
-а, ч.
Передавальна телевізійна трубка з нагромадженням електричних зарядів, у якій телевізійна розгортка зумовлюється діянням пучка сповільнених електронів.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ортикон — ортико́н (від грец. ορθός – прямий, дійсний і εϊκών – зображення) передавальна телевізійна трубка для перетворення світлового зображення на електричні імпульси. Застосовують у телебаченні. Словник іншомовних слів Мельничука