ортикон
ортико́н
(від грец. ορθός – прямий, дійсний і εϊκών – зображення)
передавальна телевізійна трубка для перетворення світлового зображення на електричні імпульси. Застосовують у телебаченні.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ортикон — -а, ч. Передавальна телевізійна трубка з нагромадженням електричних зарядів, у якій телевізійна розгортка зумовлюється діянням пучка сповільнених електронів. Великий тлумачний словник сучасної мови