ортит

орти́т

(від грец. όρθός – прямий, правильний)

мінерал класу силікатів, бурого, смоляно-чорного кольору; радіоактивний. Сировина для одержання рідкісноземельних елементів, торію.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ортит — -у, ч. Мінерал класу силікатів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. ортит — ОРТИ́Т, у, ч. Мінерал класу силікатів, бурого або чорного кольору із скляним блиском, радіоактивний; сировина для вилучення рідкісноземельних елементів та торію. Словник української мови у 20 томах