особливий
особли́вий
-а, -е.
1》 Який чимось вирізняється з-поміж інших, не такий, як інші, не схожий на інші; незвичайний, винятковий.
|| Характерний лише для певного предмета, явища, певної особи і т. ін.; своєрідний, специфічний.
|| Який відзначається більшою, ніж звичайно, мірою свого вияву.
2》 Який має спеціальне завдання, призначення. Особливий відділ.
Великий тлумачний словник сучасної української мови