особливий —
Незвичайний [IV]
Словник з творів Івана Франка
особливий —
особли́вий прикметник
Орфографічний словник української мови
особливий —
Незвичайний, винятковий; (запах) своєрідний, специфічний; (- міру вияву) надзвичайний; (відділ) спеціальний; фр. великий <н. без великих зусиль>.
Словник синонімів Караванського
особливий —
-а, -е. 1》 Який чимось вирізняється з-поміж інших, не такий, як інші, не схожий на інші; незвичайний, винятковий. || Характерний лише для певного предмета, явища, певної особи і т. ін.; своєрідний, специфічний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
особливий —
1. окремий, відокремлений, ріжний, опрічний, див. осібно, поодинокий 2. незвичайний, надзвичайний, див. безпрецедентний, небувалий, унікальний, специфічний
Словник чужослів Павло Штепа
особливий —
ОСОБЛИ́ВИЙ, а, е. Який чимось виділяється серед інших; не такий, як інші, не схожий на інших або інші; незвичайний, винятковий. Місцевість надзвичайно гарна, а ярмарок особливий, якого я ніколи не бачив (М.
Словник української мови у 20 томах
особливий —
ВИНЯТКО́ВИЙ (який незвичайно рідко зустрічається, трапляється серед кого-, чого-небудь, завдяки чому виділяється із загального ряду), ОСОБЛИ́ВИЙ, РІ́ДКІСНИЙ, РІ́ДКИЙ рідше, УНІКА́ЛЬНИЙ, ЕКСТРАОРДИНА́РНИЙ книжн., ВИЇМКО́ВИЙ заст.
Словник синонімів української мови
особливий —
Особли́вий, -ва, -ве
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
особливий —
ОСОБЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який чимось виділяється серед інших, не такий, як інші, не схожий на інші; незвичайний, винятковий. Місцевість надзвичайно гарна, а ярмарок особливий, якого я ніколи не бачив (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
особливий —
Особливий, -а, -е = особий.
Словник української мови Грінченка