осоружний

осору́жний

-а, -е, розм.

Остогидлий, немилий.

|| Огидний, бридкий.

|| Проклятий, ненависний.

Значення в інших словниках

1. осоружний — (який викликає ненависть) ненависний, (який є недобрим) недоброзичливий.  Словник синонімів Полюги
2. осоружний — осору́жний прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
3. осоружний — Остогидлий, немилий; ОГИДНИЙ, ГИДКИЙ; (ворог) ненависний, клятий.  Словник синонімів Караванського
4. осоружний — див. гидкий; ненависний  Словник синонімів Вусика
5. осоружний — ОСОРУ́ЖНИЙ, а, е, розм. Який викликає огиду; огидний, немилий. Жінки, навпаки, судили Якова і разом своїх чоловіків: такі вони усі осоружні, каторжні!...  Словник української мови у 20 томах
6. осоружний — ГИДКИ́Й (про людину, її риси тощо — який викликає огиду), БРИДКИ́Й, ОГИ́ДНИЙ, ОГИ́ДЛИВИЙ, ОСТОГИ́ДЛИЙ, ГИДО́ТНИЙ, ОБРИ́ДЛИВИЙ, ОСОРУ́ЖНИЙ, ВІДВОРО́ТНИЙ, ПЛЮГА́ВИЙ зневажл. — Я тебе зненавиділа! Ти мені противний! Поганий! Гидкий! (І.  Словник синонімів української мови
7. осоружний — Осору́жний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. осоружний — ОСОРУ́ЖНИЙ, а, е, розм. Остогидлий, немилий. Жінки, навпаки, судили Якова і разом своїх чоловіків: такі вони усі осоружні, каторжні!...  Словник української мови в 11 томах
9. осоружний — Осоружний, -а, -е Надоѣвшій, противный, постылый, ненавистный. Нехай вони будуть розумні, багаті й письменнійші од нашого Возного, та коли... вони мені осоружні. Котл. Н. П. 363.  Словник української мови Грінченка