очний

о́чний

-а, -е.

1》 Прикм. до око I 1).

|| Стос. до хвороб очей та їх лікування.

Очна ділянка — парна ділянка обличчя, обмежена надорбітальним краєм лобної кістки та нижньоорбітальним краєм верхньої щелепи.

Очна ямка — заглиблення, в якому міститься очне яблуко; очна западина.

Очне дно — внутрішня поверхня очного яблука, яка спостерігається при офтальмоскопії: диск зорового нерва, сітківка з центральною артерією і центральною веною та судинна оболонка.

Очне яблуко — кулясте тіло, що містить світлозаломний апарат ока і розгалуження зорового нерва.

Очні хвороби — захворювання очного яблука, повік, слізних органів і орбіти у людини і тварин.

2》 Який відбувається за особистої зустрічі, за особистого спілкування; прот. заочний.

Очна ставка — одночасний допит віч-на-віч двох або кількох осіб для перевірки показань і усунення суперечностей у них.

3》 Признач. для навчання з систематичним відвідуванням занять, пов'язаний з ним; прот. заочний.

Значення в інших словниках

1. очний — о́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. очний — О́ЧНИЙ, а, е. 1. Прикм. до о́ко¹ 1. – Лікарі по очних хворобах кажуть, що очі цілком здорові, а вони весь час ріжуть і ріжуть, – додала дівчинка (О. Іваненко); // Признач. для лікування вад і хвороб очей.  Словник української мови у 20 томах
3. очний — о́чна ста́вка. Одночасний допит віч-на-віч двох або кількох осіб для перевірки попередніх суперечливих свідчень. Пізно ввечері Максима, Володю й Галю кинули (поліцаї) до критої машини й повезли на очну ставку (П. Козланюк); // ірон.  Фразеологічний словник української мови
4. очний — СТАЦІОНА́РНИЙ (про форму навчання при постійній присутності студентів, учнів тощо, а також про вуз, технікум, відділення у них), О́ЧНИЙ. Стаціонарне відділення; Очна аспірантура.  Словник синонімів української мови
5. очний — О́чний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. очний — О́ЧНИЙ, а, е. 1. Прикм. до о́ко¹1. — Лікарі по очних хворобах кажуть, що очі цілком здорові, а вони весь час ріжуть і ріжуть, — додала дівчинка (Ів., Вел. очі, 1956, 77); // Стос. до хвороб очей та їх лікування.  Словник української мови в 11 томах