очний
О́ЧНИЙ, а, е.
1. Прикм. до о́ко¹ 1.
– Лікарі по очних хворобах кажуть, що очі цілком здорові, а вони весь час ріжуть і ріжуть, – додала дівчинка (О. Іваненко);
// Признач. для лікування вад і хвороб очей.
Довелося Семенові Івановичу везти підстреленого до очної лікарні в Києві (Б. Антоненко-Давидович).
2. Який відбувається під час особистої зустрічі, особистого спілкування; безпосередній; протилежне заочний.
Фотовиставка як привід до очного знайомства і діалогу з ліцеїстами виявилася дуже вдалою (з газ.).
3. Признач. для навчання з систематичним відвідуванням занять, пов'язаний з ним; протилежне заочний.
– У нас є аспірантура – очна і заочна форми навчання (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)