очіпок
очі́пок
-пка, ч.
1》 Старовинний головний убір заміжньої жінки у формі шапочки (часто з поздовжнім розрізом ззаду), що його зашнуровують, стягуючи сховане під ним волосся.
2》 рідко. Те саме, що ковпак 1).
Великий тлумачний словник сучасної української мови