очіпок

Значення в інших словниках

1. очіпок — очі́пок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. очіпок — (кухарський) ковпак. Словник синонімів Караванського
3. очіпок — [оуч’іпок] -пка, м. (на) -пку, мн. -пкие, -пк'іў Орфоепічний словник української мови
4. очіпок — ОЧІ́ПОК, пка, ч. 1. Старовинний головний убір заміжньої жінки у формі шапочки, часто з поздовжнім шнурованим розрізом ззаду, під яким ховають волосся. Через намітку [на голові] блищав парчевий очіпок з здоровими золотими й червоними квітками (І. Словник української мови у 20 томах
5. очіпок — Укр. старовинний жіночий убір, поверх якого пов'язували хустку; з бавовняної, шовкової, вовняної, іноді мереживної тканини; заміжні селянки постійно носили о.; навмисно скинути з жінки о. — опростоволосити її — тяжка образа. Універсальний словник-енциклопедія
6. очіпок — ОЧІ́ПОК (старовинний головний убір заміжньої жінки), ЧЕПЕ́ЦЬ, ЧІПЕ́ЦЬ, ЧІПО́К розм., КИ́ЧКА діал.; ЧУ́ШКА діал. (різновид цього убору); КОРА́БЛИК (з піднятою передньою і задньою частинами). Словник синонімів української мови
7. очіпок — Очі́пок, -пка, в -пку; -пки, -пків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. очіпок — ОЧІ́ПОК, пка, ч. 1. Старовинний головний убір заміжньої жінки у формі шапочки, часто з поздовжнім розрізом ззаду, який зашнуровують, стягуючи сховане під ним волосся. Словник української мови в 11 томах