1. Словник української мови в 11 томах

очіпок

ОЧІ́ПОК, пка, ч.

1. Старовинний головний убір заміжньої жінки у формі шапочки, часто з поздовжнім розрізом ззаду, який зашнуровують, стягуючи сховане під ним волосся.

Через намітку [на голові] блищав парчевий очіпок з здоровими золотими й червоними квітками (Н.-Лев., III, 1956, 15);

Сиве волосся, що вибивалося з-під очіпка, тепер здавалося ще білішим (Гур., Наша молодість, 1949, 183);

*Образно. Йому подобається.. знімати снігові очіпки з кілків у тинах (Григір Тют., Зав’язь, 1966, 38);

*У порівн. Хата з хатиною під запрілою соломою, мов з-під зеленого очіпка, дивилась, як сліпий більмами, трьома вікнами через купу гною до повітки (Панч, В дорозі, 1959, 22).

2. рідко. Те саме, що ковпа́к 1.

Весь кухонний персонал в білих халатах з білими очіпками на голові. Не кухня, а лабораторія (Вільде, Пов. і опов., 1949, 254).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. очіпок — очі́пок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. очіпок — (кухарський) ковпак. Словник синонімів Караванського
  3. очіпок — [оуч’іпок] -пка, м. (на) -пку, мн. -пкие, -пк'іў Орфоепічний словник української мови
  4. очіпок — -пка, ч. 1》 Старовинний головний убір заміжньої жінки у формі шапочки (часто з поздовжнім розрізом ззаду), що його зашнуровують, стягуючи сховане під ним волосся. 2》 рідко. Те саме, що ковпак 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. очіпок — ОЧІ́ПОК, пка, ч. 1. Старовинний головний убір заміжньої жінки у формі шапочки, часто з поздовжнім шнурованим розрізом ззаду, під яким ховають волосся. Через намітку [на голові] блищав парчевий очіпок з здоровими золотими й червоними квітками (І. Словник української мови у 20 томах
  6. очіпок — Укр. старовинний жіночий убір, поверх якого пов'язували хустку; з бавовняної, шовкової, вовняної, іноді мереживної тканини; заміжні селянки постійно носили о.; навмисно скинути з жінки о. — опростоволосити її — тяжка образа. Універсальний словник-енциклопедія
  7. очіпок — ОЧІ́ПОК (старовинний головний убір заміжньої жінки), ЧЕПЕ́ЦЬ, ЧІПЕ́ЦЬ, ЧІПО́К розм., КИ́ЧКА діал.; ЧУ́ШКА діал. (різновид цього убору); КОРА́БЛИК (з піднятою передньою і задньою частинами). Словник синонімів української мови
  8. очіпок — Очі́пок, -пка, в -пку; -пки, -пків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)