ошаленілий

ошалені́лий

-а, -е, розм., рідко.

1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до ошаленіти.

2》 у знач. прикм. Те саме, що ошалілий 2).

Значення в інших словниках

1. ошаленілий — ошалені́лий дієприкметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. ошаленілий — ОШАЛЕНІ́ЛИЙ, а, е, розм., рідко. 1. Дієпр. акт. до ошалені́ти. Ілько .. схопив за вуздечки ошаленілих від волі й простору жеребців (М. Зарудний). 2. у знач. прикм. Те саме, що ошалі́лий 2. Розрум'янена, ошаленіла, Тоня з розгону налітає на брата (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах
3. ошаленілий — НЕСАМОВИ́ТИЙ (який перебуває в стані сильного душевного потрясіння, збудження, не здатний контролювати свої вчинки, дії); ШАЛЕ́НИЙ, ОШАЛІ́ЛИЙ розм., ОШАЛЕНІ́ЛИЙ розм. рідше (від збудження, роздратування, гніву тощо); СКАЖЕ́НИЙ розм., ОСКАЖЕНІ́ЛИЙ розм.  Словник синонімів української мови
4. ошаленілий — ОШАЛЕНІ́ЛИЙ, а, е, розм., рідко. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до ошалені́ти. 2. у знач. прикм. Те саме, що ошалі́лий 2. Розрум’янена, ошаленіла, Тоня з розгону налітає на брата (Гончар, Тронка, 1963, 8).  Словник української мови в 11 томах