пандора

пандо́ра

-и, ж.

У давньогрецькій міфології – жінка, наділена богами, поряд із чарівністю, також хитрістю, цікавістю й підступністю. Була нібито послана на Землю Зевсом зі скринею, наповненою лихом.

Скриня Пандори перен. — джерело біди й лиха.

Значення в інших словниках

1. Пандора — Пандо́ра іменник жіночого роду, істота міфологічний персонаж  Орфографічний словник української мови
2. пандора — пандо́ра (грец. Πανδώρη, «Усім обдарована») у давньогрецькій міфології жінка, наділена богами поряд з чарівністю також хитрістю, цікавістю й підступністю. Була нібито послана на земію Зевсом з скринею (посудом), наповненою лихом.  Словник іншомовних слів Мельничука