панторима

пантори́ма

-и, ж.

Рима, що об'єднує багато звуків, далеко заглиблюючись у середину рядка, вступаючи у різноманітні, але багаті співзвуччя.

Значення в інших словниках

1. панторима — ПАНТОРИ́МА див. пантори́м.  Словник української мови у 20 томах
2. панторима — пантори́ма (від грец. πάντη – скрізь і ρυθμός – розмірність, ритм)] рима, яка об’єднує багато звуків, далеко заглиблюючись у середину рядка, вступаючи в різноманітні, але багаті співзвуччя.  Словник іншомовних слів Мельничука