паразитуючий

паразиту́ючий

-а, -е.

Дієприкм. акт. теп. ч. до паразитувати.

|| у знач. прикм.

Значення в інших словниках

1. паразитуючий — паразиту́ючий 1 дієприкметник від: паразитува́ти паразиту́ючий 2 прикметник який має властивості паразита  Орфографічний словник української мови
2. паразитуючий — ПАРАЗИТУ́ЮЧИЙ, а, е. Який паразитує на кому-, чому-небудь. Посівам льону великої шкоди завдає повитиця Це – квіткова паразитуюча рослина (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
3. паразитуючий — ПАРАЗИТУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до паразитува́ти; // У знач. прикм. Посівам льону великої шкоди завдає повитиця.. Це — квіткова паразитуюча рослина (Ол. та ефір. культ., 1956, 109).  Словник української мови в 11 томах